Нарощування кісткової тканини при імплантації зубів набуває дедалі більшої популярності. Багато клінік в Україні та Києві позиціонують процедуру як нове слово у стоматології. Водночас операції з аугментації (збільшення) кістки проводяться вже давно і не є новою технологією. Прогностику й успішність таких операцій не можна назвати високими. Крім того, існують альтернативні технології, імплантація зубів при нестачі кісткової тканини можлива і без остеопластики. Тому ми рекомендуємо пацієнтам детальніше вивчити питання і тільки потім приймати рішення.
Процедура нарощування кістки під імплант належить до кістково-пластичних операцій, під час яких проводиться аугментація (нарощування) кісткової тканини. Аугментація може бути вертикальною та/чи горизонтальною: залежить від того, в якому напрямку необхідно збільшити обсяг кісткової пропозиції.
Операції з нарощування кісткової тканини мають загальну назву «остеопластика» і застосовуються не тільки в щелепно-лицьовій хірургії, а й в ортопедії, травматології та пластичній хірургії. Таким чином, не тільки нарощування кістки під імплант входить до кола завдань остеопластики.
Водночас слід зазначити, що більша частина операцій з остеопластики в Києві проводяться саме з метою нарощування кісткової тканини для імплантації зубів.
Імплантація зубів – це хірургічна процедура, під час якої в кістку пацієнта встановлюється штучний корінь зуба. Таким чином, успіх імплантації безпосередньо залежить від стану кістки пацієнта та обсягу кісткової пропозиції.
У ряді випадків через ті чи інші причини в пацієнта спостерігається стоншення кістки щелепи – дефіцит кісткової пропозиції, який значною мірою ускладнює чи унеможливлює імплантацію.
Показання до остеопластики
| Показання | Опис |
| Недостатній обсяг кісткової тканини | Може бути спричинений резорбцією (руйнуванням) кісткової тканини після видалення зуба, довготривалою відсутністю зуба тощо |
| Дефекти кістки | Хірургічні втручання, травми, різні захворювання можуть спровокувати дефекти кістки в імовірній зоні встановлення імпланту |
| Посттравматичні стани | Можуть виникнути внаслідок хірургічного втручання (наприклад, видалення пухлин) |
| Резорбція кістки | Часто до руйнування кісткової тканини призводить пародонтоз (запалення пародонту) |
| Корекція невдалої імплантації | Якщо попередні спроби встановлення імпланту виявилися невдалими, може знадобитися нарощування кісткової тканини для імпланту |
Протипоказання до остеопластики
| Показання | Опис |
| Системні захворювання | Деякі системні захворювання, як-от: невідкоригований цукровий діабет, аутоімунні захворювання чи порушення крові, можуть зробити неможливим нарощування кістки для імплантації зубів |
| Патології кісток | Протипоказаннями до остеопластики є також патології кісток (пухлини, інфекційні захворювання тощо) |
| Вікові обмеження | З віком знижується здатність організму до загоєння і регенерації, зокрема кісткової тканини. Тому імплант із нарощуванням кісткової тканини може бути недоступний для літніх людей, але це індивідуально і залежить від фізіології конкретного пацієнта |
| Вагітність | Проведення хірургічних операцій може бути відкладене з міркувань безпеки плода |
| Куріння та алкоголь | Вживання тютюну та алкоголю впливає на процес загоєння кісткової тканини і також накладає свої обмеження на нарощування кістки перед імплантацією |
Стаж роботи щелепно-лицевого хірурга 38 років, з них 8 років — робота черговим лікарем відділення гострої травми.
Проведено 2000 успішних операцій у сфері щелепно-лицевої хірургії.
Завдяки зваженому підходу у діагностиці та плануванні лікування кожного клінічного випадку, ми досягаємо мінімальної кількості ускладнень.
Заповніть форму і ми зв’яжемося в робочий час для узгодження візиту.
Щоб наростити кістку для імпланту, необхідно провести трансплантацію кісткового матеріалу в зону майбутньої імплантації. Існує багато матеріалів, які використовують як трансплантат, але найпопулярнішими залишаються три: аутогенні, алогенні та синтетичні матеріали.
| Опис | Переваги | Обмеження |
|
Джерело Джерелом для отримання аутогенної кісткової тканини є інші кістки пацієнта. Зазвичай забір проводять із близької ділянки (підборіддя). Процедура вилучення Хірургічне втручання і вилучення кісткової тканини блоками чи стружкою. Підготовка матеріалу Кісткова тканина обробляється з метою видалення м’яких тканин і за необхідності подрібнюється |
Висока сумісність Оскільки матеріал береться з власного організму пацієнта, існує мінімальний ризик відторгнення чи алергічних реакцій. Активність Аутогенні матеріали зазвичай містять живі клітини і фактори росту, що сприяє природному процесу загоєння та остеоінтеграції. Доступність Забір матеріалу можна проводити з різних кісток пацієнта |
Додаткова травма Процедура вилучення кісткового матеріалу передбачає проведення додаткового хірургічного втручання |
З усіх трансплантатів найкраще працює саме аутогенний (автогенний), але для успіху операції дуже важливо зробити правильний забір матеріалу. Наприклад, якщо забір здійснюється блоками, то має бути використаний п’єзотом зі зрошенням, щоб не допустити перегрівання і некротизації тканин. Під час забору матеріалу скребком у ретромолярному просторі (за зубами мудрості) також можлива некротизація тканин через тертя.
Тим пацієнтам, які наважуються на остеопластику, ми рекомендуємо не поспішати і розглянути альтернативні методи, а також обговорити з лікарем не тільки операцію, а й забір матеріалу. Остеосинтез і можливість подальшої імплантації безпосередньо залежать від якості трансплантату.
| Опис | Переваги | Обмеження |
|
Джерело Джерелом для отримання алогенної кісткової тканини є донори (часто посмертно). Підготовка матеріалу Алогенні матеріали піддаються спеціальній обробці, що включає дегідратацію, дезінфекцію та інші кроки, щоб прибрати залишкові клітини і запобігти можливості передачі інфекцій |
Обсяг Алогенні матеріали можуть бути доступні у великих обсягах, що особливо важливо при лікуванні великих дефектів. Кількість втручань На відміну від аутогенних, використання алогенних матеріалів не потребує додаткової хірургії для вилучення тканини в самого пацієнта |
Відторгнення Незважаючи на обробку, усе ж таки існує ризик відторгнення. Інфікування Під час використання залишається ризик інфікування від донорського матеріалу |
Нарощування кістки при імплантації зубів може відбуватись із застосуванням не тільки органічного, а й синтетичного матеріалу.
Включають в себе гідроксиапатит, трикальційфосфат та інші керамічні сполуки, які імітують мінеральні складові кісткової тканини.
Полілактид, полігліколід та інші біорозкладні полімери, які забезпечують структурну підтримку і поступове заміщення кісткової тканини.
Можуть містити комбінації біокерамічних і полімерних компонентів для досягнення оптимальних властивостей.
Синтетичний матеріал
| Опис | Переваги | Обмеження |
|
Джерело Синтетичні матеріали створюються з використанням різних технологій, включно з формуванням, спіканням, екструзією і 3D-друком, щоб створити структуру, максимально наближену до фізичних і хімічних характеристик кісткової тканини |
Відсутність додаткової хірургії На відміну від аутогенних, використання синтетичних матеріалів не потребує додаткових хірургічних процедур для вилучення тканини в самого пацієнта. Контрольована структура Структура і властивості синтетичних матеріалів ретельно контролюються |
Індивідуальна реакція Деякі пацієнти можуть проявляти індивідуальну чутливість до синтетичних матеріалів. Тривалість загоєння Швидкість загоєння та інтеграції з кістковою тканиною може відрізнятися залежно від типу синтетичного матеріалу |
У ході клінічних досліджень установлюється: чи необхідна та чи можлива імплантація зубів із нарощуванням кісткової тканини. Такі дослідження можуть потребувати не тільки рентгенівського знімка, а й комп’ютерної томографії чи 3D-сканування.
Якщо пацієнт і лікар ухвалили рішення вдатися до остеопластики, то процедура відбуватиметься або в два основні етапи: нарощування кісткової тканини, імплантація зубів, або одноетапно.
Мається на увазі, що і трансплантація кісткового матеріалу, і встановлення штучного кореня відбуваються у процесі одного хірургічного втручання. Вважається, що така імплантація при нестачі кісткової тканини має переваги у вигляді економії часу пацієнта й меншої кількості хірургічних втручань.
Проте одноетапна імплантація з нарощуванням кісткової тканини пов’язана з великими ризиками. Навіть фахівець найвищого класу не дає гарантій, що під час остеопластики матеріал приживеться, а тим більше приживеться в повному, прогнозованому, обсягу. Встановлення імпланту в цьому разі знижує ймовірність успіху, особливо за значного дефіциту кісткової тканини.
Таким чином, пацієнт не тільки втрачає час і гроші, а й отримує додаткову травму при погіршенні й без того неідеальної клінічної картини.
Передбачає спочатку нарощування кістки для імпланту, а потім уже встановлення штучного кореня. До переваг розділення процедури на остеопластику і власне імплантацію можна віднести:
У «Стоматології Осадчого» ми закликаємо всіх пацієнтів ставитися відповідально до питань здоров’я. Іноді економія часу і коштів може обернутися великими втратами. Тому, якщо пацієнт і лікар прийняли рішення робити нарощування кістки для імпланту, краще віддати перевагу поетапному проведенню процедур.
Остеопластика належить до доволі складних хірургічних процедур, тому ціна нарощування кістки для імплантації передбачувано буде досить високою, незалежно від того, у якій клініці буде проводитись операція. В Києві вартість подібних процедур становить близько 20 тисяч гривень.
Слід пам’ятати, що важливим фактором, який впливає на ціну нарощування кісткової тканини для імплантації зубів, буде вид матеріалу. Ми рекомендуємо віддати перевагу аутогенному, але не варто думати, що власний матеріал для трансплантації дозволить істотно заощадити. Адже забір матеріалу та його підготовка – дорогі процедури.
До ціни нарощування кісткової тканини для імплантації зубів необхідно додати також вартість самого імпланту та послуг із його встановлення, оскільки пацієнтів не цікавлять проміжні результати, а мета всіх процедур – отримання гарних зубів, які неможливо відрізнити від власних.
Не всім пацієнтам за малого обсягу кісткової пропозиції показана остеопластика. Крім того, далеко не в усіх випадках можлива аугментація кістки. Проте це не означає, що пацієнт залишиться без зубів. У «Стоматології Осадчого» ми маємо і обладнання, яке дозволяє правильно проводити забір матеріалу, і досвід, що дає змогу проводити операції з остеопластики. Ми використовуємо знання виключно за призначенням, а точніше: проводимо операції тільки за прямих медичних показань.
Намагаючись уникнути непотрібних хірургічних втручань та їх негативних наслідків, ми рекомендуємо пацієнтам скористатись альтернативою нарощування кістки – короткими імплантами системи «плато».
Стандартний імплант розміром від 8 до 12 мм можна ставити в кістку заввишки щонайменше 12 мм і завширшки щонайменше 6 мм. Згідно з протоколом, довжина гвинтового імпланту (штучного кореня) має дорівнювати висоті коронки, яка буде на нього встановлена. Однак використовувані нами короткі імпланти системи «плато» можна ставити на коронку, яка буде у три рази більшою за довжину штучного кореня. Наприклад, коронку заввишки 10 мм можна ставити на імплант завдовжки всього 4 мм. Надійність фіксації імплантів системи «плато» досягається їх більшою площею поверхні, а не довжиною.
Таким чином, там, де кісткової пропозиції було б недостатньо для встановлення гвинтового імпланту і потрібна була б остеопластика, можуть бути встановлені короткі імпланти Ultrashort Plateau Root Form Implants.
