Часто до нас звертаються пацієнти із показаннями для видалення зуба після тривалого і витратного лікування кіст зубів в інших клініках. Іноді подібні випадки настільки ускладнені больовим синдромом, запальним гнійним процесом, що лікування такого пацієнта полягає в складному хірургічному втручанні, а період реабілітації може досягати місяця.
Але, далеко не всі стоматологи інформують своїх пацієнтів про те, що діагноз «кіста зуба» можна ставити тільки попередньо, спираючись на розмір і зображення запалення, яке ми бачимо на рентген-знімку або за результатами комп’ютерної томографії. Точний діагноз можна поставити лише після гістології. А ось гістологію кісти проводять тільки після її видалення із зубом або без, в процесі лікування ж, характер походження кісти, на жаль, дізнатися неможливо.
Сучасна класифікація в системі ВООЗ позначає будь-яке новоутворення в області коренів зубів як дентальний абсцес. Але, ми вважаємо, що варто розрізняти кістогранульоми і кісти, і нижче ми опишемо кожне новоутворення.
Кістогранульома — це новоутворення біля коренів зубів, що виникло в результаті хронічного періодонтиту. Не вдаючись глибоко в морфологію утворення, можна говорити про те, що причиною виникнення кістогранульоми є запалення і його розвиток, яке не йде автономно. Це означає, що поки існує запалення, існує і новоутворення. Усунувши запалення, ми зможемо лікувати процес зростання кістогранульоми.
Кіста — це пухлиноподібне новоутворення, яке має власну оболонку з кровопостачанням, всередині якої знаходиться ексудат — гній і / або кістозна рідина. Кіста розвивається автономно, незалежно від самого стану зуба. Руйнуючи навколо себе кістку, ця порожнина заповнюється епітеліальною тканиною, що має округлу форму і є патологією.
Симптоматикою наявності у пацієнта дентального абсцесу є біль і / або набряк в області причинного зуба, при наявності подібних симптомів лікуючий лікар призначає додаткові рентгенологічні дослідження.
Лікар вивчає рентген-знімок і вже по ньому попередньо ставить діагноз. Якщо розмір новоутворення на знімку до 5-7 мм і має нечіткі межі — то це кістогранульома. Найчастіше кіста має великі розміри з чіткими кордонами від 1 см і більше.
Лікувати зуб з дентальним абсцесом або видаляти?
У стоматологів існує кілька думок з цього приводу і ми не можемо говорити про те, що якесь одне з них правильне.
Є думка, що пролікувавши канали зуба і ввівши пломбувальний матеріал в саму кістогранульому, вона муміфікується. Такий метод лікування має право на життя. Але, гарантувати те, що захворювання не буде тривати далі ніхто не може.
На противагу лікуванню зуба, пропонується видалення ураженого зуба разом з кістогранульомою, очевидно, що в такому разі гарантії того, що не буде рецидиву в рази вище.
Якщо ж ми говоримо про кісту зуба, то тут відповідь однозначна — кісту зуба необхідно видаляти хірургічним методом зі збереженням зуба. Перед проведенням зубозберігаючої операції (резекція або гемісекція коренів зубів) зуб розкривається, лікуються зубні канали й тільки потім хірург-стоматолог проводить операцію кістектомії (видалення кісти зуба разом з оболонкою). В такому випадку обов’язково видаляється частина кореня зуба, який стирчить своєю верхівкою у кісті.
Багато лікарів, після видалення кісти заповнюють порожнину кістково-пластичним матеріалом. Ми ж так не робимо. Все тому, що кіста — це кістковий дефект, який повинен загоїтися автономно, порожнина що утворилася після видалення кісти заповнюється кров’яним згустком та загоюється більш природнім чином.
Якщо тканини щелепи навколо зуба настільки зруйновані кістою і зубозберігаюча операція неможлива та немає показань до її проведення, то проводиться видалення зуба і кісти. Надалі область видаленого зуба заповнюється імплантом зуба або традиційним протезуванням (мостовидні протези).
Які наслідки несвоєчасного лікування зуба з кістою?
Кісти на верхній щелепі набагато швидше розвиваються, ніж кісти на нижній щелепі. Їм простіше руйнувати м’яку губчасту кістку верхньої щелепи і проростати в гайморову порожнину, таке явище часто є причиною виникнення одонтогенного гаймориту. Після чого доводиться видаляти та й вчасно не пролікований зуб з пророслою в гайморову порожнину кістою та проводити гайморотомію.
Нижня щелепа має зовсім іншу структуру, але навіть хронічне запалення, яке докучає болем і набряками складно буде терпіти довго. Іноді зубозберігаючі операції на нижній щелепі настільки травматичні для пацієнта, що безпечніше та ефективніше буде видалити зуб з дентальним абсцесом.
Підбивати підсумки
Чим раніше кіста зуба була виявлена, тим вище шанси на її успішне лікування. Кіста спочатку зруйнує інфікований зуб, а потім може пошириться на наступні, є ризик того, що кіста може перейти в злоякісну пухлину через 15-20 років після появи.
Тому замість того, щоб боротися з наслідками кісти, регулярно відвідуйте стоматолога для профілактичних оглядів, щоб підтримувати здоров’я порожнини рота.
