Депульпований зуб

Депульпований зуб – це зуб, з якого видалено мʼяку тканину, що містить нерви та кровоносні судини (пульпу). Депульпований зуб також називають “мертвим”.

Видалення пульпи проводять у межах ендодонтичного лікування, яке належить до зубозберігальних технологій. Тобто після видалення пульпи зуб зберігає свою зовнішню структуру, але втрачає чутливість.

Основними причинами, через які проводиться депульпація, є:

• глибокий карієс, який досяг пульпи;
• зубні травми, що призводять до розриву чи запалення пульпи;
• інфекції, такі як пульпіт чи періодонтит.

• Усунення болю (видалення пульпи прибирає джерело болю, забезпечуючи пацієнтові негайне полегшення).
• Збереження зуба (депульпація дає змогу зберегти природний зуб, уникаючи необхідності його видалення. Це важливо для підтримки структури щелепи, нормальної функції жування та естетики посмішки).
• Запобігання поширенню інфекції (видалення інфікованої пульпи запобігає подальшому поширенню інфекції у навколишніх тканинах).
• Стабілізація зуба (після депульпації зуб стає стабільнішим і менше схильним до запальних процесів).

• Втрата чутливості (після видалення пульпи зуб стає нечутливим до болю та інших подразників, що може ускладнити виявлення проблем у майбутньому).
• Уразливість до тріщин і переломів (без живої пульпи зуб втрачає частину своєї природної міцності та еластичності, що робить його більш схильним до тріщин та переломів).
• Необхідність додаткового зміцнення (у деяких випадках депульпований зуб потребує встановлення коронки чи іншого типу відновлення для забезпечення його міцності).
• Зміна кольору зуба (іноді депульпований зуб може змінити колір).
• Ризик ускладнень.

Головною метою видалення нерва із зуба пацієнта є спроба збереження зуба. При цьому може йтися про його збереження з коронковою частиною та без неї.

Коронкову частину зуба можна зберегти у разі:

• Мінімального ураження карієсом.

Якщо карієс пошкодив тільки пульпу й невелику частину дентину, а основна структура коронки залишилася неушкодженою, тоді коронкову частину можна зберегти. Йдеться про руйнування менш як на 30%.

• Відсутності значних тріщин і переломів.

Якщо в коронковій частині немає глибоких тріщин чи переломів, які можуть послабити структуру, то її можна зберегти.

• Відсутності запальних процесів у навколишніх тканинах.

Якщо запалення обмежується тільки пульпою та не поширюється на навколишні тканини (періодонт), то після видалення інфікованої пульпи коронкову частину можна зберегти.

Етапи ендодонтичного лікування зі збереженням коронкової частини зуба:

1. Діагностика та планування.
2. Анестезія.
3. Ізоляція зуба (встановлення кофердама для ізоляції зуба від слини та забезпечення стерильності операційного поля).
4. Відкриття зубної порожнини (створення доступу до кореневих каналів через отвір у коронковій частині; у разі карієсу також передбачається видалення уражених тканин).
5. Видалення пульпи (видалення тканин за допомогою спеціальних інструментів – ендодонтичних файлів).
6. Дезінфекція кореневих каналів (обробка каналів антисептичними розчинами для видалення залишків інфікованої тканини й запобігання подальшому поширенню інфекції).
7. Формування кореневих каналів (розширення та надання правильної форми кореневим каналам для їх подальшого пломбування).
8. Пломбування кореневих каналів (заповнення каналів пломбувальним матеріалом).
9. Відновлення коронкової частини (пломбування коронкової частини).

У низці випадків спостерігаються значні пошкодження чи руйнування коронкової частини зуба, але корінь зуба при цьому не ушкоджений і може продовжувати виконувати деякі функції. Це відкриває можливість для проведення ендодонтичного лікування зі збереженням лише кореневої частини зуба. У таких випадках коронкова частина зуба повністю видаляється, що створює кращі можливості для депульпування кореня.

Чинники, за яких неможливо зберегти коронкову частину зуба:

• Значне руйнування коронкової частини.

Якщо карієс чи травма призвели до значного руйнування коронкової частини зуба – більш як на 30%.

• Горизонтальні переломи коронки.

У разі травм, що спричиняють горизонтальні переломи коронкової частини зуба, корінь часто залишається неушкодженим.

• Значне стоншення коронкової частини.

Якщо коронка зуба сильно стоншена й не може витримувати жувальне навантаження, але корінь залишається здоровим і міцним, можна видалити пошкоджену коронку та використовувати корінь для фіксації нової конструкції.

• Невдалі попередні реставрації.

У випадках, коли попередні реставрації (наприклад, пломби чи коронки) виявилися невдалими та призвели до руйнування коронкової частини, але корінь зуба залишився інтактним (непорушеним), можна зберегти корінь і провести повторне протезування.

• Внутрішня резорбція коронки.

Внутрішня резорбція, що уражає тільки коронкову частину зуба, залишає корінь здоровим і придатним для подальшого лікування.

Після проведення ендодонтичного лікування без збереження коронкової частини виникає необхідність у подальшому протезуванні. Йдеться про встановлення куксової вкладки та штучної коронки.

Куксова вкладка являє собою конструкцію, яка складається з одного чи декількох штифтів і кукси зуба. Штифти інтегруються у корені зуба для їх армування – надання більшої міцності. А кукса слугує основою, на яку встановлюється штучна коронка.

Ендодонтичне лікування передбачає видалення нервових тканин, тому депульпований зуб боліти не може. Проте багато пацієнтів стикаються з тим, що біль у депульпованому зубі все ж таки є. І тут виникає логічне запитання: чому і внаслідок чого болить депульпований зуб?

Відповідаючи на це запитання у найзагальнішому вигляді, скажемо, що біль може виникати відразу після проведеного лікування. У пацієнта виникає відчуття, що болить зуб після депульпування, але на ділі спостерігається так званий “неподільний дискомфорт” – невеликий біль у зоні лікування, який поступово знижується протягом часу. В цей період також може спостерігатися підвищена чутливість тканин у зоні проведеного лікування. Диференціювати больові відчуття пацієнтам буває досить непросто – виникає стійке враження, що депульпований зуб болить.

У разі наявності неподільного дискомфорту особливих причин для занепокоєння немає, але ми рекомендуємо не займатися самодіагностикою та навіть за незначних сумнівів звертатися до лікаря. Це важливо не тільки для психологічного комфорту пацієнта, а й тому, що біль після ендодонтичного лікування може також свідчити про виникнення ускладнень.

Біль після ендодонтичного лікування може сигналізувати про те, що у пацієнта розвиваються ускладнення, ознаками чого можуть бути:

• гострий біль, що пульсує та посилюється;
• реакція на холодну чи гарячу їжу;
• запалення й набряклість мʼяких тканин;
• підвищена температура тіла.

За наявності хоча б однієї з цих ознак необхідно негайно звернутися до лікаря. Також по професійну допомогу слід звернутись, якщо:

• болить депульпований зуб під коронкою;
• болить депульпований зуб при натисканні;
• болить депульпований зуб при постукуванні;
• болить депульпований зуб під час накушування.

Ускладнення при депульпуванні зуба