Шинування зубів

Шинування зубів передбачає проведення медичних заходів, спрямованих на стабілізацію зубів із метою запобігання їх руху та зміщенню. Перше, що слід засвоїти: шинування зубів – це завжди тимчасовий захід.

У стоматології шинування зубів може застосовуватись у таких випадках:

• після травми.

Найчастіше шинування зубів проводиться для іммобілізації (знерухомлення) зубів у разі травм. При цьому перелік травм може бути досить довгим: перелом коронкової частини зубів, вивих зубів, перелом щелепи, різні травми лицьового черепа тощо;

• після хірургічного втручання.

У деяких випадках шинування застосовується після оперативного втручання (екстракції зуба, імплантації) для стабілізації сусідніх зубів чи тимчасової фіксації перед установленням протезів;

• перед лікуванням.

Шинування зубів іноді використовують на попередньому етапі лікування, коли необхідно стабілізувати зуби, які стали рухливими внаслідок захворювань пародонту.

У найзагальнішому вигляді процес шинування зубів можна описати так:

1. Підготовка (лікар проводить огляд зубів і вивчає рентгенівський знімок).
2. Вибір методу й матеріалів (зумовлений характером травм та індивідуальною клінічною картиною).
3. Підготовка поверхні (передбачає чищення, а в деяких випадках і видалення пошкоджених тканин).
4. Установлення фіксувальної конструкції чи нанесення матеріалів.
5. Фіксація (може охоплювати полімеризацію, застосування кріплень чи клею).
6. Перевірка.
7. Подальше лікування (шинування зубів є тимчасовим заходом і може бути доповнене подальшим лікуванням: відновленням зуба, протезуванням чи хірургічним втручанням).

Пряме шинування передбачає нанесення спеціальних шинувальних матеріалів (наприклад, адгезивних стрічок і композитних смол) безпосередньо на пошкоджені зуби. Такий спосіб застосовують у разі різних травм зубів (наприклад, вивиху), коли потрібна тимчасова фіксація для стабілізації зуба у кістці.

До прямого шинування належать такі методики:

• методика Лукашевича.

Передбачає використання металевого дроту, який кріпиться до нерухомих здорових зубів пацієнта, утворюючи каркас. Далі наноситься композитний матеріал, який стабілізує пошкоджений зуб;

• методика Бондела.

Передбачає використання спочатку адгезивних матеріалів для забезпечення зчеплення тканин із композитним матеріалом, з якого моделюється стабілізаційна шина;

• методика Метт.

Базується на використанні спеціальних металевих чи скловолоконних шин, які фіксуються на пошкоджених зубах за допомогою композитного матеріалу чи клею;

• методика Роуена.

Цей метод передбачає застосування металевої чи акрилової шини, яку фіксують на сусідніх зубах з обох боків пошкодженого зуба для забезпечення його стабільності;

• методика шинування за Айві.

Суть методики полягає у використанні металевого дроту, вигнутого у формі петлі (“айві”). Дріт кріпиться до зубів з обох боків пошкодженого зуба.

Непряме шинування передбачає використання спеціальних конструкцій, які встановлюють на сусідні зуби біля пошкодженого. Застосовується у разі складних травм, коли необхідна додаткова підтримка.

Непряме шинування може проводитися з використанням методики Тейлора, яка передбачає виготовлення у лабораторії металевої чи акрилової шини за індивідуальним відбитком і подальшу її фіксацію на сусідніх зубах біля пошкодженого.

Комбіноване, або змішане, шинування передбачає одночасне використання і конструкцій, і шинувального матеріалу. Використовується при складних комбінованих травмах, коли є, наприклад, перелом коронкової частини та зміщення зубів. Комбінований підхід дає змогу лікарю використовувати переваги як прямого, так і непрямого шинування залежно від індивідуальної клінічної картини.

Комбіноване шинування часто проводять за методикою шинування з використанням композитних шин (може бути застосована і при інших видах шинування). У разі використання цієї методики шини для стабілізації зубів створюють безпосередньо з композитного матеріалу, вони мають високий ступінь індивідуалізації та адаптації до анатомічних особливостей кожного зуба.

У деяких випадках шинування зубів може бути використане як один з етапів лікування артриту чи артрозу скронево-нижньощелепного суглоба. У таких випадках шинування необхідне для зняття навантаження із суглоба та зменшення болю. Однак саме по собі шинування зубів не буде вичерпним лікувальним заходом і може бути лише одним з етапів, за яким мають відбутись ортодонтичне лікування чи протезування зубів.

У низці стоматологічних клінік Києва пропонується шинування зубів як один із методів лікування пародонтиту. Логіка полягає у тому, щоб знерухомити зуби, які стали рухливими внаслідок захворювань пародонту. У “Стоматології Осадчого” шинування пародонтальних зубів не проводиться.

“Якщо ми говоримо про шинування зубів, які мають рухливість через захворювання пародонту, руйнування кістки, то ми таке шинування не застосовуємо й категорично не рекомендуємо. Річ у тім, що у таких випадках шинування може бути лише способом фіксації, а не лікування. Іммобілізувати зуби для подальшого лікування є сенс, але стабілізувати зуби при ураженні пародонту замість лікування – це не тільки марно, а й небезпечно. Шкоду такого шинування зубів складно переоцінити, оскільки воно може призвести до повної втрати зубів”, – наполягає головний лікар “Стоматології Осадчого” Ігор Олександрович.

Оскільки шинування завжди є частиною комплексного лікування, вартість шинування зубів зазвичай включено у загальну вартість. Однак у деяких клініках Києва ціна шинування зубів конкретизується й залежно від методики та обсягу може становити від 1,5 до 3,5–4 тисяч гривень. Середня ціна шинування зубів по Україні становить від 200 до 1000 гривень за один зуб. Також слід зазначити, що непряме шинування зазвичай має більшу ціну, оскільки передбачає виготовлення індивідуальних шин.