Як відбувається імплантація зуба

Імплантація – це хірургічна процедура, під час якої встановлюють штучний корінь зуба й проводять подальше протезування.

До основних цілей імплантації слід віднести:

• Відновлення функції жування. Втрата зубів може дуже ускладнити процес жування та призвести до проблем із травленням. Імпланти дають змогу повністю відновити жувальну функцію.
• Естетику й упевненість у собі. Відсутність зубів може викликати почуття невпевненості й знизити самооцінку. Імпланти допомагають створити посмішку, максимально наближену до природної, а інколи й більш красиву.

Як проводять імплантацію зубів

Щоб краще розібратись у тому, як проводиться імплантація зуба, слід спочатку зрозуміти будову імпланту. Імпланти необхідні для заповнення втрачених зубів пацієнта, за конструкцією вони складаються з трьох основних частин, кожна з яких, образно кажучи, заповнює одну з частин зуба: корінь втраченого зуба заповнюється за допомогою кореня імпланту, шийка – за допомогою абатменту (зʼєднувача), коронкова частина – за допомогою штучної коронки.

Наявність декількох складових частин конструкції відкриває можливості для реалізації різних сценаріїв того, як відбувається встановлення імпланту зуба.

Сценарій 1-й. Одноетапна імплантація (корінь, абатмент і тимчасова коронка встановлюються за один прийом).

Сценарій 2-й. Двоетапна імплантація (на першому прийомі встановлюється корінь, а на другому – абатмент і коронка).

Проте на цьому розмаїття не закінчується, тому слід детальніше зупинитися на кожному сценарії та його варіаціях.

Імплантація у будь-якому разі починається з консультації та підготовки. Лікар вивчає анамнез пацієнта, його знімок, а також проводить первинний огляд. Далі на основі отриманої інформації лікар робить висновок щодо того, який метод імплантації буде оптимальним для пацієнта. Здійснюються планування та підготовка. Таким є загальний старт для всіх методик імплантації, але далі доступні варіанти.

Припустимо, що з урахуванням індивідуальної клінічної картини, побажань пацієнта й усіх можливих ризиків, було прийнято рішення проводити одноетапну імплантацію. У такому разі процес буде таким:

1. Процедура імплантації:

• Знеболювання: місцева анестезія.
• Розріз і підготовка: лікар робить невеликий розріз слизової для доступу до кісткової тканини. У кістці формується лунка для імпланту.
• Установлення імпланту: у підготовлену лунку встановлюється штучний корінь.
• Установлення абатменту: у штучний корінь інтегрується абатмент, у деяких видів імплантів імплант та абатмент представлені у вигляді однієї нерозʼємної конструкції.
• Установлення тимчасової коронки: на абатмент установлюється тимчасова коронка.

Зазначимо, що встановлення тимчасової коронки може бути з негайним навантаженням (пацієнт уже може жувати на штучний зуб) чи без нього (коронку виводять із прикусу для забезпечення кращого приживлення імпланту).

2. Післяопераційний період:

• Рекомендації з догляду: лікар дає пацієнту інструкції з догляду за порожниною рота.
• Контрольні візити: пацієнт повинен регулярно відвідувати стоматолога для контролю стану імплантату й загоєння тканин.

3. Остеоінтеграція:

• Процес загоєння: протягом кількох місяців (зазвичай 3–6) імплант приживається до кістки, це означає, що навколо встановленого імпланту добре загоюється кістка.

4. Установлення постійної коронки:

• Виготовлення коронки: після успішної остеоінтеграції виготовляють постійну коронку з урахуванням кольору й форми.
• Установлення коронки: постійна коронка кріпиться до абатменту, завершуючи процес імплантації.

5. Контроль і догляд:

• Регулярні огляди: пацієнту необхідно періодично відвідувати стоматолога для контролю стану імпланту й коронки.
• Гігієна: важливо підтримувати хорошу гігієну порожнини рота, щоб уникнути запалень та інфекцій навколо імпланту.

Двоетапна імплантація займає більше часу, але має кращу прогностику й значно менші ризики відторгнення імпланту. Зазначимо, що двоетапна імплантація не передбачає негайного навантаження. Після консультації та планування відбувається процес імплантації:

1. Перша хірургічна операція:

• Знеболювання: місцева анестезія.
• Розріз і підготовка: лікар робить невеликий розріз слизової для доступу до кісткової тканини. У кістці формується лунка для імпланту.
• Установлення імпланту: у підготовлену лунку встановлюється штучний корінь.
• Ушивання: штучний корінь ушивається до завершення процесу остеоінтеграції.

2. Друга хірургічна операція:

• Оголення імпланту: після успішної остеоінтеграції хірург робить невеликий розріз слизової, щоб оголити верхню частину імпланту.
• Установлення формувача: на імплант установлюється спеціальний ковпачок (формувач), який допомагає слизовій загоїтись і сформувати правильний контур для майбутньої коронки.

3. Зняття відбитків (зліпків):

• Зняття формувача.
• Установлення трансферу.
• Зняття зліпка: лікар знімає зліпок зубів для виготовлення індивідуальної коронки, для цього можуть використовуватись або відбитковий матеріал, або інтраоральний сканер.
• Зняття трансферу та встановлення формувача.
• Передавання відбитків та інформації про вид, матеріал, форму й колір майбутньої коронки до зуботехнічної лабораторії.

4. Установлення абатменту й коронки:

• Зняття формувача.
• Установлення абатменту.
• Установлення коронки: після виготовлення коронку встановлюють на абатмент. Коронка може бути тимчасовою чи постійною.

5. Контроль і догляд:

• Регулярні огляди: пацієнту необхідно регулярно відвідувати стоматолога для контролю стану імпланту та коронки.
• Гігієна: важливо підтримувати хорошу гігієну порожнини рота, щоб уникнути запалень та інфекцій навколо імпланту.

Говорячи про те, як роблять імплантацію зубів, неможливо не згадати одномоментну методику. Її характерною особливістю є те, що імплантація відбувається безпосередньо після видалення зуба – за один прийом.

Тобто лікар спочатку проводить екстракцію зуба, а далі у лунку, яка утворилася після видалення, інтегрує штучний корінь – імплант. При цьому одномоментна імплантація може бути одно- чи двоетапною.