Відторгнення імплантів. Причини, симптоми, лікування

Процес загоєння кісткової тканини, ні лікарем, ні пацієнтом не контролюється. Його може контролювати тільки сам організм. Оскільки цей процес неконтрольований, в ньому можуть бути якісь порушення, збої. Причини цих порушень і збоїв можуть бути різними:

• особливості кістки
• особливості анатомічної структури навколо кістки
• некоректна (більш травматична) установка імплантату, ніж необхідно.

Тобто, причин порушення біологічного загоєння може бути маса, і все це є причиною відторгнення імплантів.

Також є таке визначення, як «перетягування імпланта».

Можна «перетягнути» імплант (докласти більше зусилля на ключі), ніж належить. Відбувається зайве здавлювання кістки імплантом (хоча, технічних засобів встановити імплант без зайвої компресії багато).

Вважається, що імплант повинен встановлюватися з зусиллям не більше 35-40 Ncm при вкручуванні його у кістку. Це те здавлювання кістки при якому загоєння може пройти нормально та імплант може встояти в кістці та зажити без ускладнень.

Перетягувати імплант — це створювати велику компресію і тим самим створювати некроз кістки навколо імпланта, що, знову ж таки, призводить до його випадіння.

Ми не прихильники гвинтових імплантатів саме тому, що при їх установці відбувається здавлювання кістки, нехай 35 Ncm, нехай 10 Ncm, все одно — це тиск на кістку.

Є таке визначення, як гаверсова кістка. Тобто, кістка складається з балок, каналів, з’єднань, порожнин в яких проходять судини, кістка як губка. Це порожнини, які заповнені судинами, лімфатичними клітинами й так далі. Коли заживає гаверсова кістка, якщо вона здавлена, то вона взагалі втрачає свою структуру і те, що кістка здавлена — майже завжди призводить до її некрозу!

Коли ж ми встановлюємо імплант системи плато, у нас вже є отвір під імплант, і ми більше з кісткою нічого не робимо, ми її не здавлюємо, а вставляємо імплант, і він просто заживає.

Це біологія, ми не знаємо, як точно організм відреагує і що станеться під час загоєння. Чи відбудеться продукція кісткових клітин або станеться утворення епітеліальних клітин яке недопустиме при загоєнні кістки під час імплантації. Для того, щоб цього уникнути, сама операція повинна бути мінімально травматичною, адже чим менше травма кістки, тим менш виражені симптоми запалення, отже, швидше і простіше проходить загоєння.

Однозначно сказати складно. Існує багато теорій, маса покриттів імпланта, які нібито сприяють швидкому загоєнню кісткової рани. Я вважаю, що імплант повинен бути в чистому вигляді — нічим не покритим титановим імплантом і в цьому випадку, він ніяк не впливає на загоєння. Серйозних клінічних досліджень щодо покриттів імплантів багато, але ефективність «покриттів» імпланта не доведена. Є статті в яких йдеться про те, що загоєння проходило більш активно, кістка зажила навколо імпланта більш щільно, але вони не доводять ефективність того чи іншого покриття імплантату.

Існує світова статистика приживлення імплантів, яка говорить про те, що приживлення імплантів знаходиться в діапазоні від 63 до 75% випадків. У нашій стоматології інша статистика, ми не вважаємо ті імпланти, які не прижилися як негативну статистику. Ми відносимо до випадків, коли імплант не прижився тільки ті випадки, коли вже неможливо встановити імплант в принципі. Так ось, ця статистика, коли ми можемо поставити імплант, це 98% позитивних. 98 зі 100 людей, які пішли від нас з імплантами. Решта 2% — це ті випадки, коли у пацієнта є критичний стан кістки, я йду на обумовлений з пацієнтом ризик і кажу, що в цю кістку я можу поставити імплант, але ситуація складна.

Повертаючись до питання «чому не приживається імплант» (не беручи до уваги можливу некомпетентність лікаря) перш за все — це структура кістки, в яку ми встановлюємо імплант. Іноді кістка може біологічно не відповідає тому, щоб її використовували для установки штучного кореня зуба.

Ще дуже важливий досвід лікаря і вибір імпланту, його системи, конфігурації. Імпланти все різні, неправильний вибір може привести до його втрати.

Знову-таки, варто звернутися до біології. Є біологія загоєння будь-якої рани. Загоєння триває від 3 до 5 днів. За ці 5 днів, процеси загоєння проходять за певними правилами. Якщо на 3-5 день пацієнт не відчуває болю — це вже ознака того, що кістка навколо імпланта заживе та імплант ймовірно встоїть.

Ми найчастіше застосовуємо двоетапні імпланти, які вшиваються під слизовою оболонкою. Після зняття швів, через 7 днів, якщо слизова оболонка не набрякла, у пацієнта немає больових відчуттів, немає набряку на обличчі, немає підвищеної температури — це теж говорить про те, що швидше за все цей імплант залишиться в кістці.

Рентгенографія або КТ теж можуть сказати нам про те, чи втримається імплант чи ні.

В період реабілітації, який триває від 2 до 4 місяців, якщо пацієнт «забуває» про те, що у нього стоять імпланти, він не скаржиться (а головна скарга — це біль), то в такому випадку ми можемо говорити про тому, що імплантат прижився. Якщо ж пацієнт відчуває біль в області встановленого імпланта — це говорить про можливу його втрати в найближчому майбутньому. У таких випадках ми не чекаємо, а просто видаляємо цей імплант.

Коли ми вважаємо, що імплант вже прижився ми починаємо етап протезування, ось тоді ми можемо точно зрозуміти, що все добре, зробивши перкусію імпланта (постукавши по ньому). Отримавши дзвінкий специфічний звук, на 95% можемо бути впевнені в тому, що він інтегрував з кісткою, кістка зажила і імплант прижився. Наявність дзвінкого звуку говорить нам про те, що імплант в кістки стоїть щільно. Але, ми не закликаємо пацієнтів стукати ложкою по імпланту і самим перевіряти його стан.

Підсумовуючи, ми можемо сказати те, якщо через 2 тижні після установки імплантату пацієнт відчуває біль — це явний сигнал про те, що імплант швидше за все випаде. Після установки імпланта ми 1 тиждень спостерігаємо за пацієнтом. Протягом цього часу больові відчуття будуть і це нормально (тобто запалення, яке має закінчитися через тиждень). А якщо біль відчувається через 2 тижні — очевидно, щось пішло не так. Якщо через 2 тижні біль ще є, імплант варто видалити.

Після видалення імпланту ми дуже добре вичищаємо лунку в кістці, потім ще 1 місяць кістка заживає, а після цього ми проводимо повторну імплантацію. Друга імплантація практично завжди призводить до позитивного результату тому як «поліпшується» якість кістки. Повторну імплантацію варто сприймати як етап лікування, а не як негативний результат.

Навіть існує такий термін, як «тренувальна імплантація». В такому випадку встановлюють імплант меншого діаметра, який проходить всі стадії загоєння після чого цей імплант видаляють, а на його місце встановлюють інший (більшого розміру) імплант, який приживеться.

До основних причин відторгнення імпланта можна віднести:

• анатомічні та біологічні особливості кістки
• невірно підібраний тип імпланта для конкретного клінічного випадку
• помилки при встановленні імпланта, яких не завжди може уникнути навіть досвідчений лікар.