Переваги коротких зубних імплантів

Короткі імпланти дозволяють встановлювати їх у разі дефіциту обсягу кістки альвеолярного відростка верхньої та нижньої щелеп.

На знімку: встановлений короткий імплант дозволяє не зачіпати альвеолярний нерв ↓

Короткі імпланти використовуються в багатьох імплантологічних системах. І в тих системах, де застосовуються гвинтові імплантати, і в тих системах, де застосовуються імпланти форми «плато» (Ultrashort Plateau Root Form Implants).

Трохи теорії і практики. Для того, щоб встановити імплантат стандартного розміру (від 8 до 12 мм), потрібна висота альвеолярного гребня (кістки) не менш 12 мм і ширина не менше 6 мм. У тих випадках, коли у пацієнта немає необхідної висоти та / або ширини кістки, пропонується проведення додаткового хірургічного втручання (синус-ліфтинг, кісткова пластика), яке часто пацієнти називають «нарощування кістки».

Подібні операції проводять часто. Застосовуються різні кістково-пластичні матеріали. Самі ці операції не стільки технічно складні, скільки складно прогнозовані, і успішне збільшення обсягу кісткової тканини — це не тільки справа рук хірурга, але й питання збігу безлічі факторів. Подібні операції (кісткова пластика, синус-ліфтинг, розщеплення альвеолярного відростка), далеко не завжди успішні. Існує високий ризик ускладнень (запальні процеси в кістці, остеомієліт, гайморит, оніміння зон особи, аутоімунні захворювання, відторгнення кісткового трансплантата та інші), а терміни реабілітації пацієнта можуть, в деяких випадках, затягуватися на роки.

Короткі дентальні імплантати були розроблені для того, щоб мінімізувати вищезгадані ризики та скоротити тривалість реабілітації пацієнта.

На знімку: короткий імплант системи «плато» встановлено в обвід гайморової пазухи ↓

Імплантація без кісткової пластики

Існують протоколи встановлення зубних імплантів. Протокол встановлення класичних гвинтових імплантатів пише про те, що довжина імпланта повинна дорівнювати довжині передбачуваної зубної коронки, яка буде встановлена на цей імплант. Наприклад, якщо висота зуба дорівнює 1 см, то й імплант повинен бути довжиною 10 мм (не менше). А на рентген-знімку пацієнта, якому необхідно провести імплантацію ми часто бачимо висоту кістки 6 мм, що, звичайно ж, недостатньо. Таким чином порушувався б передбачуваний протокол встановлення імпланта і нам довелось би створювати додатковий обсяг кістки для того, щоб встановити звичайний довгий імплант. Такому пацієнту, як правило, пропонується кістково-пластична операція, іменована «синус-ліфтинг».

Короткий імплант дозволяє уникнути синус-ліфтинг і виключити пошкодження гайморової порожнини ↓

І ось тут з’являється необхідність вибору: або проводити операцію по збільшенню обсягу кістки, або шукати такі зубні імплантати для яких 6 мм кістки буде досить. Конфігурація коротких дентальних імплантів системи «плато», їх протоколи та віддалені результати (деяким з яких вже понад вже 35 років) дозволяють встановлювати на них коронку, яка в 3 рази більше, ніж сам імплант. Це обумовлено більшою площею поверхні імпланту (внаслідок використання в дизайні імпланта поперечних «ребер»).

Відповідно, більша площа поверхні забезпечує кращу стабільність імпланта в кістці та довгостроковий результат протезування.

Крім усього іншого, через конструктивні особливості, ця площа дотику у коротких імплантатів системи «плато» прибл. в 4 рази більше, ніж у будь-якого стандартного гвинтового імпланта.

Найчастіше, застосування коротких імплантатів НЕ передбачає використання кістково-пластичних операцій.

Ще одна конструктивна особливість імпланта такої системи — скошена шийка та горизонтальні ребра імпланта, які дозволяють організму здійснювати приріст кісткової тканини у шийки встановленого імпланта. На всіх конгресах, на яких я був присутній, при обговоренні ускладнень після імплантації гвинтових імплантатів звучить один і той же питання «чому руйнується кортикальна кістка» у верхній частині імпланту (в тому місці де стоїть абатмент і коронка)?».

З цього приводу практикуючі хірурги-імплантології ведуть запеклі дискусії, різні гіпотези висуваються, суперечки. А ось, у імплантів системи «плато» — така проблема не спостерігається. Крім того, що немає руйнування кістки у шийки встановленого імпланта, а ще з’являється і приріст кісткової тканини. Цей ефект, відкрили багато років тому мої колеги з США.

Чому так відбувається? Все виявилося просто — справа в конструкції імплантату: скошена шийка, велика площа поверхні імпланту та конусне (НЕ гвинтове) з’єднання, яке не має мікрорухливості в зоні з’єднання імплантат-абатмент.

Ще, внаслідок того, що імплантати системи «плато» мають велику площу борозни — це створює умови для формування гаверсової системи (остеонів). Встановлюючи в лунку кістки такий імплант, кров проникає між цими великими ребрами й вже з фібрином несе остеони, які й створюють надалі кістку. Коли ж ми встановлюємо звичайний гвинтовий імплантат, то він проникає в кістку своєї різьбовою частиною, при цьому травмуючи її, а імплантат системи «плато» дозволяє уникнути цього, створюючи умови для утворення кісткових остеонів та доброї стабільності імпланта в майбутньому.

Негвинтове конусне з’єднання має ряд переваг перед з’єднанням з використанням гвинтової фіксації (де з’єднання відбувається гвинтом всередині імпланта).

У техніці, гвинтове з’єднання не вважається оптимальним, а одним з найкращих вважається конусне з’єднання з добре підігнаними поверхнями.

Зверніть увагу на відео нижче. Показаний імплант з конусним з’єднанням (вгорі) та імплант з гвинтовим з’єднанням (внизу). Добре видно, коли гвинтовий імплант показує помітно більшу мікрорухливість абатмента з коронкою під впливом навантаження.

Ще, застосовуючи гвинтове з’єднання імплант-абатмент з шестигранником, можуть виникати проблеми з точністю розташування зубної коронки щодо зубного ряду. Лабораторні похибки в 1-3 градуси дуже часті і це становить величезну проблему потім при встановленні зубної коронки в клінічних умовах. Якщо ж з’єднання конусне — абсолютно виключається подібна проблема.

Ще одна перевага імплантів з конусним з’єднанням — це позаротове (лабораторне) цементування коронки зуба. У імплантатах системи «плато» з конусною негвинтовою фіксацією абатмента лікар отримує коронку з зуботехнічної лабораторії вже міцно скріплену з абатментом.

Лікарю не потрібно її цементувати, він встановлює її в імплант легким натисканням і тим самим уникає цементної фіксації, яка може мати ряд ускладнень описаних вище.

А ось, за класичною ж схемою, в коронку вноситься цементуючий склад, потім ця коронка надівається на куксу зуба або абатмент, притискається, і з-під коронки видавлюються надлишки цементу, які часто потрапляють під ясна. І цей цемент не завжди можна повністю прибрати після установки коронки. Залишки цементу після установки коронки в роті — серйозні передумови для запалення слизової та руйнування кістки біля імпланта (переімплантит).

У разі використання ординарних гвинтових імплантатів — це найбільш часта проблема.

Основний недолік імплантів системи «плато» — це необхідність спеціальної підготовки хірурга й ортопеда. Ці імпланти не для лікаря-початківця, оскільки при їх встановлені вкрай важлива точність та підготовка кісткового ложа. Робота з такими імплантами вкрай чутлива до лікарських помилок.

Вартість імлантів системи «плато» щодо вище середньої.

Невелика кількість стоматологічних клінік, які працюють з імплантами системи плато, тому, вам варто врахувати те, що встановивши такий імплантат в одному місті, вам з меншою ймовірністю зможуть допомогти в іншому.

У патронаті пацієнта лікарем після установки такого імпланта немає потреби, але якщо у пацієнта через якийсь час виникне бажання змінити ортопедичну конструкцію (зміна кольору, форми коронки), то краще звернутися до того ж лікаря, який його встановлював.

Варто знати й те, що короткі імпланти системи плато мають схвалення американської організації FDA (управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів).

Виробляють імпланти системи «плато» такі компанії:

• BICON (США)
• I-System (Швейцарія)